Основні засади грошово-кредитної політики на 2007 рік розроблено на основі аналізу сучасних тенденцій в економіці, грошово-кредитній сфері та оцінки розвитку ситуації в наступному році, в них обґрунтовано цілі грошово-кредитної політики на 2007 рік та більш тривалий період, а також основні напрями та механізми забезпечення їх реалізації.

Макроекономічна ситуація у 2007 році визначатиметься результатами розвитку економіки, інфляційними процесами нинішнього року. Очікується, що після певної адаптації економіки до підвищення цін на енергоносії та поліпшення кон ’юнктури на зовнішніх ринках для товарів вітчизняного виробництва темпи зростання ВВП дещо прискоряться. Згідно з урядовими прогнозами темп економічного зростання досягне 6,5 відсотка. Суттєво на це впливатиме залучення прямих іноземних інвестицій. Передбачається, що приплив іноземної валюти за фінансовим рахунком може перевищити негативне сальдо за поточним рахунком платіжного балансу. Подальше помірне зростання доходів населення сприятиме розширенню внутрішнього кінцевого попиту.

Головним завданням грошово-кредитної політики буде підтримка стабільності гривні, макроекономічної збалансованості та створення передумов відновлення стійкого економічного зростання, вирішення поточних і довгострокових соціально-економічних завдань.

Національний банк України виходить з того, що стратегічне значення стабільності національної грошової одиниці найближчим часом буде зростати. Досвід монетарної політики останніх років свідчить про те, що саме стійкість гривні дала змогу значною мірою нейтралізувати негативний вплив зовнішніх та внутрішніх шоків на економіку країни. Важливе значення для забезпечення фінансової стабільності мала динаміка обмінного курсу гривні. У той самий час об’єктивні умови досягнення цілей у 2007 році будуть більш жорсткими. Грошово-кредитна політика здійснюватиметься у складному макроекономічному та інституційному середовищі.

Економіка України перебуває на етапі переходу до забезпечення сталого довгострокового економічного зростання із зміщенням акцентів з експортної орієнтації економіки в бік прискореного розвитку внутрішнього ринку, а також посиленням уваги до питань розвитку людини та задоволення її потреб...>>>

Платіжний баланс та зовнішній борг України

Характерною особливістю платіжного балансу у 2006 році було формування від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу та поточного рахунку, однак рекордні за останні шість років обсяги притоку довгострокового капіталу дозволили не лише компенсувати дефіцит поточного рахунку, але й збільшити резерви на 2 млрд. дол. США.

Поточний рахунок

У 2006 році вперше з 1999 року в Україні зафіксовано від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу в розмірі 1.6 млрд. дол. США (-1.5% до ВВП), у 2005 році воно було позитивним та становило 2.5 млрд. дол. США (2.9% до ВВП).

Сукупний зовнішньоторговельний оборот

Незважаючи на стрімке зростання цін на енергоносії та застосування численних торговельних обмежень проти українських експортерів, очікуваного на початку року падіння темпів загальних обсягів зовнішньої торгівлі не відбулось. Навпаки, завдяки стійкому попиту та сприятливій ціновій кон’юнктурі на світових ринках металів і хімічної продукції сумарний обсяг експорту товарів та послуг збільшився на 13.2% і становив 50.2 млрд. дол. США (у 2005 році експорт збільшився на 7.5% та склав 44.4 млрд. дол. США). Активізація внутрішнього попиту (як інвестиційного, так і споживчого) зумовила зростання імпорту товарів та послуг на 22% (53.3 млрд. дол. США, у 2005 році імпорт збільшився на 20.4% та склав 43.7 млрд. дол. США).

Сукупний зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг у 2006 році збільшився порівняно з 2005 роком на 17.6% і становив 103.5 млрд. дол. США (у 2005 році оборот зріс на 13.5%).

Перевищення темпів зростання імпорту товарів та послуг над експортом становило 8.8 в.п, вперше за останні 7 років в Україні сформувалося від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу у розмірі 3.1 млрд. дол. США (у 2005 році воно було додатнім та становило 671 млн. дол. США)...>>>

Державне регулювання на фінансовому ринку

Концепція Державної програми модернізації ринків капіталу в Україні (проект)

Вступ

Метою Концепції Державної програми модернізації ринків капіталу в Україні (далі – Концепції) є визначення стратегії інституційного формування та суттєвої модернізації ринків капіталу в усіх їх складових – ринках цінних паперів (крім інструментів грошового ринку) та інших фінансових інструментів.

Починаючи з 1995 року і до цього часу ринки капіталу в Україні розвиваються дискретно і фрагментарно. Ринок цінних паперів України, за класифікацією Standard & Poor’s, віднесено до групи граничних (незначних) ринків (Frontier markets), в яку, крім України, входять ще 20 країн (Румунія, Словенія, Словаччина, Хорватія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва), і де Україна посідає чільні місця як за темпами зростання, так і за обсягами капіталізації. Індекс акцій рейтингового агентства Standard & Poor's для України (S&P/IFCF – Україна) зріс протягом 2005 року на 52,8% з 114,4 до 174,8 пунктів (другий показник серед країн Центральної та Східної Європи, що входять до зони Frontier за методологією Standard & Poor's). Капіталізація ринку акцій Першої фондової торговельної системи (ПФТС) збільшилася протягом 2005 року в 2,1 раза до 147,3 млрд. грн., і склала 35,2 % відносно ВВП.
Не зважаючи на динамічне зростання у 2005 році, ринки капіталу недостатньо виконують основні свої функції – зосередження попиту та пропозиції щодо цінних паперів українських емітентів, формування справедливих ринкових цін, залучення фінансових інвестицій у розвиток економіки. Ринки капіталу як сукупність ринків фінансових інструментів тільки починає формуватися...>>>

Фінансова система України у контексті глобалізації інвестиційних процесів

Глобалізація останніми роками набула таких розмірів, що здається не має вже жодної царини суспільних відносин, яка б не була охоплена цим процесом. Але одним з найбільш уражених або охоплених (в залежності від відношення до цього явища ) глобалізацією галузей суспільно-економічного життя відноситься, поза сумнівом, фінансова система. А, навіть, більше того: високі показники інтернаціоналізації фінансових відносин розглядаються не тільки у якості результатів глобалізації, але і самі розглядаються як інструменти глобалізацій них процесів. Тобто фінансова система, фінансові відносини слугують одночасно і об’єктами, і суб’єктами глобалізації. Можна сказати, що якщо глобалізація в цілому перетворює світ на єдине «глобальне селище» (Global Village), то фінансова глобалізація, яка «проявляється у зростанні обсягів оборотів міжнародних ринків капіталу, виникненні нових фінансових інструментів і розширенні можливостей для інвесторів і позичальників», призводить до утворення такої собі «глобальної ощадної каси» (в більш розвинутому варіанті – «глобального банчку»), в якому зосереджуються усі фінансові трансакції цього «селища».

Пам’ятаю, як кілька років тому, виступаючи на міжнародному економічному форумі в Криниці (Польща), колишній Голова Національного банку Польщі, а на той момент віце-президент ЄБРР пані Г. Гранцкевич-Вальц заявила, що, на її думку, глобалізація розпочалася відкриттям Америки Х.Колумбом. Може й так. Хоча, мабуть, мандри Великим шовковим шляхом або шляхом «з варяг у греки» теж помітно впливали на розвиток глобалізації та розширення ойкумени. Втім, для фінансової глобалізації відкриття Америки, дійсно, мало не абияке значення, оскільки вже у наступному сторіччі в Європі відчутно дала себе знати т.зв. «революція цін», викликана напливом срібла та золото з Нового Світу. За оцінками експертів, видобуток золота в XVI-XVII ст.. склав біля 3,4 тис. тон (тобто приблизно третину того, що було видобуто за усі попередні тисячоріччя). Внаслідок цього, в Іспанії, куди цей метал надходив перш за усе, рівень товарних цін підвищився за XVI сторіччя у 3,5 рази. А в подальшому «Старий Світ» ознайомився з новим явищем – «експортом інфляції»: золоті гроші, перетинаючи кордони розносили небезпечну економічну хворобу. Причому, в деяких випадках, вона знаходила умови, які тільки підсилювали її руйнівний ефект. Наприклад, якщо у першій половині XVI сторіччя в Іспанії ціни зросли лише у 2 рази, то в Англії, в якій наплив «дешевих грошей» «наклався» на більш розвинуті ринкові відносини – у 2,8 рази. (Ми ще повернемося до цього феномену у подальшому). З того часу, здається, нашій цивілізації так і не вдалося знайти ліки від цього «фінансового грипу», епідемії якого час від часу охоплюють всі країни світу...>>>

Про здійснення іноземних інвестицій в Україну

У зв'язку з прийняттям Правлінням Національного банку України постанов від 10.08.2005 N 280 "Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну" та від 10.08.2005 N 281 "Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України" повідомляємо.

1. Згідно з пунктом 1.1 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 N 280 (далі - Положення), торговець цінними паперами при здійсненні валютних операцій повинен мати генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій (далі - генеральна ліцензія) у межах валютного законодавства України.

Розрахунки між резидентами (у тому числі небанківськими фінансовими установами - торговцями цінними паперами, що отримали ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на професійну діяльність на ринку цінних паперів) та нерезидентами-інвесторами за операціями з цінними паперами українських емітентів, які здійснюються через уповноважені банки, що мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснюють валютний контроль за операціями своїх клієнтів, не потребують наявності у цих резидентів генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

2. Відповідно до останнього абзацу пункту 2.2 Положення іноземний інвестор має право перераховувати кошти в гривнях, отримані як прибутки, доходи, інші кошти, одержані іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, з інвестиційного рахунку на поточний рахунок торговця для здійснення портфельної інвестиції. Ця норма передбачає перерахування коштів на поточний рахунок торговця з декількох джерел походження гривні на інвестиційному рахунку іноземного інвестора - як за рахунок доходів, прибутків, отриманих від інвестиційної діяльності в Україні, так і за рахунок інших коштів, включаючи кошти в гривнях, отриманих від продажу іноземної валюти (пункт 16.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492).

3. Згідно з пунктом 2.3 Положення розрахунки за об'єкти інвестування здійснюються виключно через рахунки, відкриті в уповноважених банках. Ця вимога не стосується випадків проведення розрахунків між нерезидентами за об'єкти інвестування в Україні через рахунки в іноземних банках...>>>

Страховий ринок та небанківські фінансові установи

Діяльність небанківських фінансових установ у 2006 році

За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, кількість фінансових установ, унесених до державного реєстру станом на 31 грудня 2006 року складала загальне 1745. У порівнянні з попереднім роком їх кількість збільшилась на 133 установи

Загальний обсяг активів небанківських фінансових установ станом на 30 вересня 2006 року складав 29,9 млрд. грн., що на 4,7 млрд. грн. перевищує показники попереднього року.

Страховий ринок

Кількість страхових компаній (СК) на кінець 2006 року зросла на 13 СК та станом на 31.12.2006 cтановила 411 (табл.1), з них 55 страховиків, що здійснювали страхування життя (СК "life") та 356 компаній, що здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя (СК "non-Life").

Страхові премії

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників) за 12 місяців 2006 року, складала 13 829,9 млн. грн., з них: 5 060,5 млн.грн. (36,6%) становило внутрішнє перестрахування, 21,5 млн.грн. (0,15%) премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників), решту - 8 747,9 млн.грн. (63,25%) становили премії від страхувальників. Значно зросла активність фізичних осіб у страхуванні, зокрема, за 2006 рік ними сплачено 2 945,8 млн.грн. страхових премій, що майже у 2 рази більше (+82,3%) ніж за 2005р...>>>

Міжнародний огляд та зарубіжний досвід

Злиття та поглинання компаній у фокусі ефекта «прокляття переможця»

Ефект «прокляття переможця» полягає у тому, що в угодах, які пов’язані з придбанням будь-яких активів і характеризуються такими ознаками: жорстка конкуренція між потенційними покупцями та невизначеність справжньої вартості активу, що є об’єктом торгів, сторона, яка виграла, як правило, значно переплачує за актив (порівняно з його справжньою вартістю).

Вперше ефект «прокляття переможця» було виявлено в 1971 році при дослідженні результатів аналізу з продажу лізингових контрактів на видобуток нафти. В усіх випадках компанія-переможець фіксувала збитки. Середній розмір збитку на один лізинговий контракт склав величину в 192128 дол. (і це в термінах чистої наведеної вартості, де ставка дисконта була прийнята рівною 12,5%). А 62% усіх лізингових контрактів взагалі виявилися пустими (нафта чи газ так і не були знайдені). Ще 16% виявилися неприбутковими після корегування прибутку на податки. І лише 22% усіх лізингових контрактів були прибутковими. У останньому випадку чиста ставка доходності склала 18,74%.

Пихатість менеджерів

Ефект «прокляття переможця» має відношення до будь-якої фінансової угоди, в якій хтось у конкурентній боротьбі намагається купити щось, а справжня вартість цього нікому не відома. Однак найбільш яскраво ефект «прокляття переможця» виявляє себе в тій галузі фінансів, що відома під абревіатурою М&А - злиття і поглинання корпорацій. Саме ці угоди часто є проблемою для практиків, дослідників і авторів підручників з фінансового менеджменту. Від консалтингових компаній і банків, що спеціалізуються на проведенні угод М&А, часто можна почути про те, що велика частка всіх проведених злиттів і поглинань ніколи не виходить навіть на точку самоокупності. Деякі навіть говорять, що неуспішні угоди іноді досягають 80-90%! Дослідники фінансового менеджменту вже понад п'ятдесят років не можуть чітко простежити джерела створення вартості у злиттях і поглинаннях. Те ж, що їм вдається простежити, це нульова (а іноді й негативна) реакція цін акцій компанії-покупця на новині про проведення М&А. Автори найпопулярнішого у світі підручника з фінансового менеджменту Брейлі і Майерс відносять проблему злиттів і поглинань до рубрики "чого ми не знаємо про корпоративні фінанси". Що ж насправді відбувається в цих угодах?...>>>

Джерела та механізми фінансування транснаціональних корпорацій

У процесах глобалізації, взаємозалежності національних економік, формування нового типу міжнародних фінансових відносин, зростає значення транснаціональних корпорацій. Вони є ключовими компонентами світової економіки та її рушійними силами.

Глобальні зміни в діяльності транснаціональних корпорацій пов'язані з використанням сучасних методів і прийомів міжнародного фінансового менеджменту, що зумовлює актуальність вивчення можливостей управління фінансовими потоками цих корпорацій.

З усіх класифікаційних підходів, що диференціюють фінансові ресурси транснаціональних компаній, насамперед необхідно виділити внутрішні і зовнішні. Це можна аргументувати як складною організаційною структурою транснаціональної компанії з її різноманітними функціональними елементами, ієрархією і взаємозв'язками, так і розбіжностями в національних умовах функціонування окремих організацій, що входять у корпорацію.

Внутрішні фінансові

ресурси транснаціональних корпорацій

Внутрішні фінансові ресурси корпорацій представлені видами, підвидами і різновидами. Їх загальну схему і взаємозв'язки показано на рис. 1.

Одним з найважливіших і традиційних внутрішніх фінансових ресурсів транснаціональних корпорацій є кошти власників і співвласників корпорації, що формуються й акумулюються під час емісії і розміщення цінних паперів. Придбаваючи акції корпорації, приватні особи, працівники корпорації, зовнішні підприємницькі структури, громадські організації, державні установи включаються в систему корпорації як її своєрідні елементи зі своїми функціями і взаємозв'язками. За цільовим призначенням цей вид фінансових ресурсів корпорацій досить диверсифікований. Для ринкової економіки це основне джерело коштів, що використовується при створенні підприємницької структури. Сформувавши основні фонди й оборотні кошти, акціонерний капітал може стати джерелом фінансування розширення і розвитку корпорації, реалізації її соціальної політики, інвестицій.

Світова практика розглядає емісію акцій транснаціональних корпорацій на відміну від вітчизняних підприємств у якості одного з найбільш апробованих внутрішніх фінансових ресурсів із широким спектром реалізації. Однак дані говорять про те, що часто це не тільки апробований, але й один з найбільших фінансових ресурсів транснаціональних корпорацій. Можна назвати низку корпорацій зі значною часткою власного капіталу в активах: Іntel Corp. 78%, Nokіa 56%, Compaq Computer Corp. 50%, Lucent Technologіes 47%, Advanced Mіcro Devіces 45%.

Частка власного капіталу в активах корпорації Іntel Corp. значно перевищує загальне тло за рахунок активного використання такого внутрішнього фінансового ресурсу, як емісія акцій...>>>

Бібліотека фахівця


Інформаційний портал *Українського агентства фінансового розвитку (ЗАТ "УАФР")*