Новини та події

Рейтингові агентства очікують важкі часи
Роль кредитно-рейтингових агентств в інвестиційному процесі зробила їх надзвичайно впливовими й дуже прибутковими організаціями. Однак криза зменшила і дохід, і вплив. Сьогодні від їхніх послуг хочуть позбутися, але альтернативи на ринку поки що немає.
Криза засвітила одразу дві "рейтингові" проблеми. Перша – те, що на оцінки агентств дуже сильно сподівалися інвестори. А тим часом навіть самі рейтингові агентства серйозно недооцінювали ризики по активах. Вони оцінювали тільки ризик фактичного дефолта, тобто кредитний ризик. Але продукти несли й ліквідний ризик (те, що власник інструмента буде не в змозі швидко продати його за поточною ціною), а також ринковий ризик (ризик того, що на вартості цінного папера можуть відобразитись інші ринкові фактори – скажімо, загальна траєкторія процентних ставок).
Іншим неприємним сюрпризом, виявленим кризою, стало те, що агентства встановлювали рейтинги структурованим фінансовим інструментам – у структурі доходів рейтингових компаній їхня оцінка напередодні кризи досягла 70%.
Головною небезпекою цих цінних паперів стало те, що їх можна було структурувати так, щоб у результаті одержати потрібний рейтинг. Внаслідок такої фінансової "алхімії" боргові зобов'язання, засновані на активах з низьким рейтингом (скажімо, ВВ або ССС), легко перетворювалися в цінні папери з рейтингом ААА. І саме ці "дуже надійні зобов'язання" і виявилися у світовій економіці найбільш слабкою ланкою.
У результаті рейтинговим агентствам висунули обвинувачення в неякісній роботі. Наприклад, розслідування SEC, проведене влітку минулого року виявило: коли агентствам не вистачало персоналу для якісного проведення оцінки, вони "просто обрізали кути".
Рейтинговим агентствам поставили за провину непрозорість механізму встановлення рейтингів. Розслідування, проведене в липні минулого року SEC у США, виявило, що механізм виставляння багатьох рейтингів, що встановлюються у тому числі "великою трійкою", був не прописаний, а часом не описувався навіть у документації з встановлення оцінки тому або іншому зобов'язанню. У результаті, наприклад, за офіційною заявою S&P, помилка в системі розрахунків рейтингів по боргових зобов'язаннях компаній вплинула на рейтинги S&P для п'яти публічних угод на загальну суму $200 млн. і на одну приватну операцію.
Нарешті, у провину агентствам поставили конфлікт інтересів. Вони просто не могли встановити поганий рейтинг по боргових зобов'язаннях того емітента, якому надавали послуги. Так, Moody's з початком кризи зізнався, що встановлював борговим зобов'язанням емітентів завищені рейтинги. У результаті інвестори, що орієнтувалися на ці рейтинги, при покупці цінних паперів втратили більше 60% вкладень.
Покаранням їм за допущені помилки в США вже стала фактична демонополізація ринку цих послуг. Якщо останні десятиліття на ринку перше місце посідали три вищезгадані "кити" - Moody's, Standard & Poor's й Fіtch, то тепер у список NRSRO (національно визнаних статистичних рейтингових організацій, на кредитні оцінки яких за законом можна було сміло опиратися) минулого уведені ще чотири компанії, у тому числі дві японські. А лідери країн G20 як мантру на кожній своїй зустрічі стали повторювати тезу про те, що регулювання діяльності цих організацій необхідно значно посилити.
Крім того, регулятори в усьому світі починають скасовувати прямі заборони на інвестування в активи без рейтингів або з рейтингами інвестиційного рівня.
Нарешті, з метою вирішення проблеми конфлікту інтересів кредитно-рейтинговим агентствам запропонують розкривати інвесторам більше інформації про встановлення рейтингів. Проте, у повітрі витає ще одна ідея, здатна раз і назавжди усунути проблему конфлікту інтересів. Зробити це можна досить просто, змінивши модель роботи агентств так, щоб покупцями рейтингів були не самі компанії-емітенти, а компанії, що використають рейтинги для визначення своїх інвестиційних стратегій. Така модель роботи агентств, до речі, діяла в США до 1970-х років.

Урегульовано порядок фінансового оздоровлення банків
Верховна Рада в цілому схвалила закон №4630, який передбачає, зокрема, введення спрощеного порядку реорганізації банків, передачі їхніх активів і пасивів, зменшення статутного капіталу банку при виконанні плану фінансового оздоровлення в рамках процедури тимчасової адміністрації.
Поряд із цим, тимчасовий адміністратор банку може з метою капіталізації банку при участі держави за узгодженням із НБУ приймати рішення про збільшення або зменшення статутного капіталу банку.
Закон установлює особливий порядок зменшення статутного фонду банку у випадку, якщо розмір його капіталу менше статутного фонду й планується участь держави в рекапитализации банку.
Передбачається, що, на відміну від загального порядку, таке зменшення капіталу не вимагає згоди кредиторів і не спричиняє виникнення в них права вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань і відшкодування їм збитків.
Закон також передбачає, що обмін інформацією між НБУ й Мінфіном щодо банків, у рекапитализации яких бере участь держава, здійснюється без обліку порядку розкриття банківської таємниці.
Відповідно до тексту документа, Кабінет Міністрів по поданню Національного банку, погодженому з комітетом Ради з питань фінансів і банківської діяльності, може створити Санаційний банк, що не є учасником Фонду гарантування внесків физлиц.
Основним завданням такого банку є захист інтересів вкладників і кредиторів банків.
Банк здобуває статус санаційного після видачі НБУ відповідної ліцензії.
Тимчасовим адміністраторам проблемних банків надається право в ході оздоровлення финучреждений передавати їх із цією метою Санаційному банку.

Створюються законодавчі засади обов’язкового медичного страхування
До розгляду у Верховній раді з питань охорони здоров'я надійшов законопроект "Про фінансування охорони здоров'я й обов'язкового соціального медичного страхування в Україні".
Відповідно до документа, обов'язкове державне медичне страхування планується запровадити в чотири етапи. На першому етапі пропонується застрахувати 16 млн зайнятих громадян. При цьому страхові внески будуть оплачувати роботодавці в обсязі 1,5-2% від щомісячного фонду заробітної плати підприємства, а внески самозайнятих забезпечать місцеві бюджети за рахунок єдиного податку. Ставка єдиного податку в цьому випадку буде збільшена залежно від розміру страхового внеску.
На думку авторів законопроекту, перший етап впровадження медичного страхування займе біля трьох років. На цьому етапі планується схвалити державну програму соціального медичного страхування, що містить перелік медичних послуг, якими застраховані громадяни зможуть безкоштовно скористатися у всіх державних і комунальних медустановах. Розробка такого переліку буде покладена на Міністерство охорони здоров'я.
Другий етап також передбачає введення оплати страхового внеску за рахунок доходів працевлаштованих громадян у розмірі 30-35 грн на місяць. Самозайняті будуть платити вдвічі більше. На третьому етапі автори законопроекту планують забезпечити за рахунок держбюджету страхування дітей, пенсіонерів, військових та безробітних. А на четвертому – розмір страхових відрахувань для роботодавців і працівників буде доведений до 3-4% від щомісячного фонду заробітної плати й доходу співробітників. Кошти, отримані від страхових внесків, будуть акумулюватися у спеціально створеному фонді медичного страхування. Щоб уникнути корупції, фонд буде прямо управлятися Кабінетом міністрів і контролюватися Верховною радою.
За оцінками авторів документа, обов'язкове медичне страхування дасть нашій медицині додатково 24-25 млрд грн у рік. Оскільки цього року на потреби охорони здоров'я виділено всього 32 млрд грн – це істотна сума для галузі. Нещодавно законопроект підписали члени парламентського комітету з питань охорони здоров’я, що представляють усі фракції Верховної ради. Також документ знайшов підтримку й у Мінздраві.
Уперше питання страхування й фінансування розглядаються в комплексі, що відрізняє цей законопроект від попередніх.